Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я - медь звенящая или кимвал звучащий
(1Кор.13:1)

Заявление Священного Синода УПЦ касательно последних событий в сфере межправославных отношений

06.12.2019

ЗАЯВЛЕНИЕ

Священного Синода Украинской Православной Церкви

от 6 декабря 2019 года

Священный Синод Украинской Православной Церкви, обсудив последние события в сфере межправославных отношений, заявляет: 

 Вынуждены констатировать, что в результате антиканонических действий Константинопольского Патриархата в Украине, а также в связи с принятием в общение Предстоятелями Элладской и Александрийской Православных Церквей раскольнической «Православной Церкви Украины», ситуация в мировом Православии значительно ухудшилась, и разделение между Поместными Православными Церквами углубилось не только на административном, но и на духовном уровне — то есть на уровне общения в Таинствах.

  1. Стало очевидным, что этот кризис является не только проблемой двусторонних отношений между Константинопольским и Московским патриархатами, но касается всего мирового Православия — всех Поместных Православных Церквей, поскольку разрушает сами основы жизни и миссии Церкви Христовой. Эта проблема имеет не административный, а экклезиологический характер. Наружу вышла новая концепция первенства Константинопольского Патриарха как «первого без равных» в мировом Православии, которого никогда не знала Православная Церковь, и фактически является нарушением принципа соборности Церкви и следствием неправильного понимания природы Церкви вообще и роли отдельной Поместной Церкви в Теле Церкви Христовой в частности. Кроме того, Константинопольский Патриархат начал допускать к сослужению лиц, не имеющих священного сана, что является кощунством и надругательством над Евхаристией.
  2. Учитывая это, прекращение Украинской Православной Церковью евхаристического общения с Константинопольским Патриархатом и с Церквями и иерархами, которые признали раскольников, является не злоупотреблением Евхаристией или тем более шантажом Евхаристией, как некоторые иногда говорит, а наоборот является защитой Евхаристии и сохранением канонической и духовной чистоты и непорочности Церкви. Ведь Господь наш Иисус Христос, по слову святого апостола Павла, «возлюбил Церковь и предал Себя за нее …чтобы представить ее Себе славной Церковью, не имеющей пятна, или порока, или чего-то подобного, но дабы она была свята и непорочна» (Еф. 5: 25-27).
  3. Именно по этим причинам ложными и манипуляционными являются обвинения в адрес Украинской Православной Церкви в том, что якобы она движется к самоизоляции, прекращая евхаристическое общение с теми, кто вступил в общение с не раскаявшимся раскольниками. На самом деле мы отстаиваем чистоту канонического предания Церкви, защищаем Церковь от кощунства. Иначе, если к священнослужению допускаются лица, не имеющие законных хиротоний, если раскол объявляется Церковью, а настоящая Христова Церковь игнорируется или называется расколом, то возникает опасность подмены Церкви. Кроме того, такими антицерковными действиями стирается грань между Церковью и расколом. В результате создается новая «церковь», основанная людьми, вместо той, которую основал Господь наш Иисус Христос, приобретя ее Себе Кровию Своею (см. Деян. 20:28).
  4. Один из базовых принципов канонического права Православной Церкви заключается в том, что тот, кто вступает в евхаристическое общение с отлученным, сам отлучается от общения с Церковью. В связи с этим, принятие некоторыми Поместными Церквами в общение лиц, совершивших раскол в других Поместных Церквях, не принесли за это покаяние и не имеют действительного священного сана, автоматически ставит перед ними вопрос о том, не является ли дальнейшее пребывание в евхаристическом общении с раскольниками соучастием в этом грехе и нарушением приведенного выше канонического принципа?
  5. Считаем, что единственным способом выхода из этого кризиса является всеправославное соборное обсуждение и решение всего комплекса этих проблемных вопросов. Осознавая все сложности, связанные с созывом такого Всеправославного совещания, другого выхода из кризисной ситуации мы пока не видим. Поэтому приветствуем инициативу Блаженнейшего Патриарха Святого Града Иерусалима и всей Палестины Феофила III о созыве Всеправославного собрания в Иордании. В тяжелые времена истории нашей Церкви уже был случай помощи Иерусалимского Патриархата, когда в 1620 году Патриарх Иерусалимский Феофан в Киеве возобновил православную иерархию на замену ушедших в унию под давлением тогдашней польско-литовской власти. Одобряем, благодарим и с надеждой смотрим на подобные призывы к Всеправославному совещанию от Предстоятелей и иерархов других Поместных Православных Церквей, которые начали все чаще и сильнее звучать в течение последнего времени.
  6. Констатируем, что к сожалению, в жизнь мирового Православия начали грубо вмешиваться геополитические и политические факторы. В результате отдельные Поместные Церкви начали принимать свои церковные решения под влиянием этих факторов вопреки церковным канонам и многовековой традиции Церкви. Мы понимаем, что каждая Поместная Церковь совершает свое служение в рамках того или иного государства, а иногда и нескольких или многих государств. Часто тот или иной православный народ исторически очень тесно связан как с собственным государством, так и со своей Поместной Церковью. Однако, по нашему глубокому убеждению, каждая Поместная Церковь в своем служении Богу должна быть выше чем национальные, государственные или политические границы и интересы и не поддаваться внешнему давлению, помня, что Царство Божие, которое мы проповедуем, есть не от мира сего (см. Ин. 18:36). Если каждая Поместная Церковь будет ассоциировать себя исключительно с интересами собственного государства, то мировое Православие не сможет быть единым, ведь бывает, что государства конфликтуют или воюют между собой, но Церковь должна сохранять единство и примирять людей, а не становиться стороной или средством противостояния. Выражаем надежду, что Святая Православная Церковь с помощью Божией найдет силы преодолеть эти вызовы и сохранить свое единство, поднявшись выше национальных и государственных границ и интересов, ведь во Христе нет «ни эллина, ни иудея …варвара, скифа, …но все и во всем Христос» (Кол. 3:11).
  7. Обращаемся к архипастырям, пастырям, монашествующим и мирянам нашей Украинской Православной Церкви. Дорогие владыки, отцы, братья и сестры! Не без промысла Божия так случилось, что именно по Украине и по нашей Церкви в рамках мирового Православия сегодня пролегает грань между Церковью и расколом. В этой ситуации мы должны сохранить чистоту канонического устройства и учения Церкви. Нас пугают самоизоляцией. Но когда мы живем в истинной вере, то самоизоляции не может быть, как говорил об этом светлой памяти Митрополит Киевский и всея Украины Владимир: «Со Христом не бывает самоизоляции». Фактически, сегодня наша Украинская Православная Церковь, переживая различные испытания, отстаивает единство всего мирового Православия. Не бойтесь! Вы находитесь в истинной Церкви! Любите Церковь, берегите Церковь и себя в Ней, потому что через Нее Господь нас спасает. А все остальное оставьте на волю Божию. Помните, что не люди управляют Церковью, а Сам Господь. Будем же молиться, чтобы Господь Духом Своим Святым исправил все ошибки человеческие, очистил нас от всякой скверны и спас души наши!

Напомним, по благословению Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия и согласно решению Священного Синода от 6 декабря 2019 года (Журналы №28, №29), в воскресенье, 8 декабря, в поддержку миротворческих инициатив Украинского государства по урегулированию конфликта на Донбассе, во всех храмах епархии УПЦ будут возносить за богослужением сугубые молитвы об успешной реализации миротворческого процесса и наступлению мира на востоке Украины. Также после богослужения будет произнесен текст Заявления Священного Синода Украинской Православной Церкви.

 

 

ЗАЯВА

Священного Синоду Української Православної Церкви

від 6 грудня 2019 року

Священний Синод Української Православної Церкви, обговоривши останні події у сфері міжправославних відносин, заявляє: 

  1. Вимушені констатувати, що внаслідок антиканонічних дій Константинопольського Патріархату в Україні, а також у зв’язку з прийняттям у спілкування Предстоятелями Елладської та Олександрійської Православних Церков розкольницької «Православної Церкви України», ситуація у світовому Православ’ї значно погіршилася, і розділення між Помісними Православними Церквами поглибилося не лише на адміністративному, але й на духовному рівні — тобто на рівні спілкування в Таїнствах.
  2. Стало очевидним, що ця криза є не лише проблемою двосторонніх відносин між Константинопольським і Московським Патріархатами, а стосується всього світового Православ’я — всіх Помісних Православних Церков, оскільки руйнує самі основи життя й місії Церкви Христової. Ця проблема має не адміністративний, а еклезіологічний характер. Назовні вийшла нова концепція першості Константинопольського Патріарха як «першого без рівних» у світовому Православ’ї, якої ніколи не знала Православна Церква, і яка фактично є порушенням принципу соборності Церкви та наслідком неправильного розуміння природи Церкви взагалі й ролі окремої Помісної Церкви в Тілі Христової Церкви зокрема. Окрім того, Константинопольський Патріархат почав допускати до співслужіння осіб, які не мають священного сану, що є кощунством і наругою над Євхаристією.
  3. З огляду на це, припинення Українською Православною Церквою євхаристичного спілкування з Константинопольським Патріархатом та з Церквами й ієрархами, які визнали розкольників, є не зловживанням Євхаристією чи тим більше шантажем Євхаристією, як дехто інколи говорить, а навпаки є захистом Євхаристії і збереженням канонічної та духовної чистоти й непорочності Церкви. Адже Господь наш Іісус Христос, за словами святого апостола Павла, «полюбив Церкву і віддав Себе за неї … щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями, чи пороку, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна» (Еф. 5:25-27).
  4. Саме з цих причин неправдивими й маніпулятивними є звинувачення на адресу Української Православної Церкви в тому, що нібито вона рухається до самоізоляції, припиняючи євхаристичне спілкування з тими, хто вступив у спілкування з нерозкаяними розкольниками. Насправді ми відстоюємо чистоту канонічного передання Церкви, захищаємо Церкву від кощунства. Інакше, якщо до священнослужіння допускаються особи, які не мають законних хіротоній, якщо розкол оголошується Церквою, а справжня Христова Церква ігнорується або називається розколом, то виникає небезпека підміни Церкви. Окрім того, такими антицерковними діями стирається межа між Церквою і розколом. У результаті створюється нова «церква», заснована людьми, замість тієї, яку заснував Господь наш Іісус Христос, придбавши її Собі Кровю Своєю (див. Діян. 20:28).
  5. Один із базових принципів канонічного права Православної Церкви полягає в тому, що той, хто вступає в євхаристичне спілкування з відлученим, сам відлучається від спілкування з Церквою. У зв’язку з цим, прийняття деякими Помісними Церквами в спілкування осіб, які вчинили розкол в інших Помісних Церквах, не принесли за це покаяння і не мають дійсного священного сану, автоматично ставить перед ними питання щодо того, чи не є подальше перебування у євхаристичному спілкуванні з розкольниками співучастю в цьому гріху і порушенням наведеного вище канонічного принципу?
  6. Вважаємо, що єдиним способом виходу з цієї кризи є всеправославне соборне обговорення і вирішення всього комплексу цих проблемних питань. Усвідомлюючи всі складнощі, що пов’язані зі скликанням такої всеправославної наради, іншого виходу з кризової ситуації ми поки що не бачимо. А тому вітаємо ініціативу Блаженнішого Патріарха Святого Граду Єрусалиму і всієї Палестини Феофіла ІІІ щодо скликання Всеправославної наради в Йорданії. У важкі часи історії нашої Церкви вже був випадок допомоги Єрусалимського Патріархату, коли в 1620 році Патріарх Єрусалимський Феофан в Києві відновив православну ієрархію на заміну тих, хто пішов в унію під тиском тодішньої польсько-литовської влади. Схвалюємо, дякуємо і з надією дивимося на подібні заклики до Всеправославної наради від Предстоятелів та ієрархів інших Помісних Православних Церков, що почали все частіше і сильніше звучати протягом останнього часу.
  7. Констатуємо, що, на превеликий жаль, у життя світового Православ’я почали грубо втручатися геополітичні й політичні чинники. Внаслідок цього окремі Помісні Церкви почали приймати свої церковні рішення під впливом цих чинників всупереч церковним канонам і багатовіковій традиції Церкви. Ми розуміємо, що кожна Помісна Церква звершує своє служіння в рамках тієї чи іншої держави, а інколи й декількох чи багатьох держав. Часто той чи інший православний народ історично є дуже тісно пов’язаним як з власною державою, так і зі своєю Помісною Церквою. Однак, на наше глибоке переконання, кожна Помісна Церква у своєму служінні Богу має бути вищою за національні, державні чи політичні межі та інтереси і не піддаватися зовнішньому тиску, пам’ятаючи, що Царство Боже, яке ми проповідуємо, є не від світу цього (див. Ін. 18:36). Якщо кожна Помісна Церква асоціюватиме себе виключно з інтересами власної держави, то світове Православ’я не зможе бути єдиним, адже буває, що держави конфліктують чи воюють між собою, але Церква має зберігати єдність і примиряти людей, а не ставати стороною чи засобом протистояння. Висловлюємо надію, що Свята Православна Церква з допомогою Божою знайде сили подолати ці виклики й зберегти свою єдність, піднявшись вище національних і державних кордонів та інтересів, адже у Христі немає «ні елліна, ні іудея, … варвара, скіфа, … але все й у всьому Христос» (Кол. 3:11).
  8. Звертаємося до архіпастирів, пастирів, чернецтва і мирян нашої Української Православної Церкви. Дорогі владики, отці, брати й сестри! Не без промислу Божого так сталося, що саме по Україні й по нашій Церкві в межах світового Православ’я сьогодні пролягає межа між Церквою і розколом. У цій ситуації ми маємо зберегти чистоту канонічного устрою та вчення Церкви. Нас лякають самоізоляцією. Але коли ми живемо в істинній вірі, то самоізоляції не може бути, як говорив про це світлої пам’яті Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир: «З Христом не буває самоізоляції». Фактично, сьогодні наша Українська Православна Церква, переживаючи різноманітні випробування, відстоює єдність всього світового Православ’я. Не бійтеся! Ви перебуваєте в істинній Церкві! Любіть Церкву, бережіть Церкву і себе в Ній, тому що через Неї Господь нас спасає. А все інше залишіть на волю Божу. Пам’ятайте, що не люди керують Церквою, а Сам Господь. Будемо ж молитися, щоб Господь Духом Своїм Святим виправив усі помилки людські, очистив нас від усякої скверни і спас душі наші!

Нагадаємо, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та згідно з рішенням Священного Синоду від 6 грудня 2019 року (Журнали №28, №29), у неділю 8 грудня, на підтримку миротворчих ініціатив Української Держави щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, в усіх храмах єпархій УПЦ будуть підносити за богослужінням сугубі молитви про успішну реалізацію миротворчого процесу та настання миру на сході України. Також після богослужіння буде виголошено текст Заяви Священного Синоду Української Православної Церкви.

К списку событий